Вакідзасі майстра Уда Томоцуґу (1504–1521 рр.)
ПЕРЕДАНО ДО ПРИВАТНОЇ КОЛЕКЦІЇ
Опис меча
Японський меч типу вакідзасі пізнього періоду Муроматі (Kotō). Клинок виконаний у період Ейсьо (1504–1521 рр.) і за експертною атрибуцією належить руці майстра Томоцуґу (友次) з регіональної школи Уда (провінція Еттю). Це час міжусобних воєн періоду Сенґоку, коли зброя створювалася насамперед для реального бою, зберігаючи при цьому строгу естетику традицій Ямато-ден та північних шкіл кітакуні-моно.
—
Геометрія клинка компактна та функціональна, характерна для коротких мечів супроводження початку XVI століття. При довжині ріжучої кромки (нагаса) 394 мм меч має акуратний вигин (сорі) 7.57 мм. Ширина клинка в основі біля хаматі (мотохаба) становить 29.3 мм при максимальній товщині (касане) 5 мм. Клинок збережений без підпису (мумей), що є типовою практикою для багатьох майстрів школи Уда того періоду.
Сталь викувана за традиційною технологією тамахаґане. Полірування розкриває характерну для школи Уда структуру сталі, стриману лінію загартування хамон та активність загартованої зони.
Оправа збережена в автентичному косірае: сая вкриті багатошаровим лаком із роговою фурнітурою, рукоять (цука) оформлена шкірою ската (самеґава). Металеві елементи – цуба, хабакі, менукі та футі-касіра – виконані зі сталі, міді, шляхетного сплаву сякудо, золота та срібла із застосуванням технік лиття, карбування, патинування, гравіювання та золочення.
Приклад зрілого короткого клинка епохи Сенґоку віком понад 500 років. Меч, що поєднує практичну суворість воєнного часу із багатим декоративним оформленням оправи – цікавий екземпляр як для дослідників еволюції Kotō, так і для вибагливих колекціонерів.